Найпоширеніші послуги глобальної мереж
Глобальна обчислювальна мережа Internet надає багато послуг: електронна пошта, телеконференції, Internet-пейджинг, WWW, FТР, Telnet, Gopher, IRC, або чати, відеоконференції тощо.
Доступ до певних послуг Internet залежить від місцезнаходження користувача, пропозицій
місцевих постачальників мережних послуг і спроможності користувача оплатити ці
послуги.
Електронна пошта (Е-таіl) - просте й
дешеве вирішення проблем підтримки постійних контактів між людьми. E-mail надає можливість скласти текстове повідомлення на комп’ютері й відправити його за допомогою мережі на
електронну адресу іншому користувачеві. Електронною поштою можна також
пересилати великі тексти, таблиці у певному форматі, графічні файли, програми
тощо.
Телеконференції - послуга Internet, за допомогою якої абонент може залишити своє відкрите
повідомлення в мережі. Його переглянуть зацікавлені в даній темі повідомлення
користувачі і зможуть так само відкрито на нього відповісти. Повідомлення в
телеконференціях називається статтею, а процес розташування повідомлень –
публікацією.
Телеконференції - один з найдавніших сервісів Internet,
колективна електронна пошта, тематичні електронні дискусії, призначені для
обміну інформацією між людьми через електронні повідомлення.
Internet-пейджинг
- Internet-сервіс
для інтерактивного спілкування в мережі, який є альтернативою електронній
пошті.
Недолік як традиційної, паперової пошти, так і E-mail полягає в тому, що відправник ніколи не знає, коли його
респондент прочитає повідомлення. Тому зручними є Internet-пейджери.
Internet-пейджери
- безплатні програми для
безпосереднього спілкування у мережі; альтернатива електронній пошті.
Якщо заздалегідь внести всіх своїх ділових партнерів,
друзів і знайомих до переліку контактів, при натискуванні піктограми Оn-lіnе у відповідній програмі можна дізнатися, хто з них в цей
час перебуває на зв'язку з вами,
тобто в Internet.
Сучасні Internet-пейджери виконують функції передавання файлів, електронної
пошти, повідомлень голосом, новин, біржових котирувань тощо, що для них є
підставою в найближчому майбутньому стати універсальними засобами комунікацій.
Однак ці програми поки мають один недолік: користувач програми Internet-пейджера від компанії, наприклад, АОL, Yahоо або Microsoft може спілкуватися тільки з користувачем такої ж самої
служби. Щоправда, ситуація змінюється на краще: майже всі конкуренти АОL об’єдналися з метою створення стандарту для Internet-пейджерів.
Нині найкращий Internet-пейджер - програма ICQ, або, як
її називають користувачі Internet, Аська. Цією програмою користуються близько 100 мільйонів
(станом на 2002 рік). Хоча вона існує тільки в англійській версії, для її
локалізації на національні мови (у тому числі й на українську) можна завантажити
і встановити додаткову програму Lingoware. ICQ виробництва ізраїльських програмістів має найбільший
перелік функцій серед усіх Internet -пейджерів.
Серед поширених Internet-пейджерів - Odigo, Yahoo Messenger, АОL Instant Messenger та ін.
World Wide Web або WWW (укр. - «всесвітня павутина») - Internet-сервіс,
який надає можливість користування розподіленою світовою гіпертекстовою
системою даних з мультимедійними елементами. Цей сервіс потребує прямого зв’язку з Internet, а також спеціальних програм-броузерів для перегляду
гіпертекстових документів (WWW-сторінок).
Браузер - програма для перегляду WWW-сторінок
й інших Internet -ресурсів.
FТР - Internet-послуга для передавання файлів (у т. ч. програмних)
мережею.
Теlпеt - служба підключення користувача до віддаленого комп’ютера і виконання певних програм на ньому, наприклад, для
роботи з віддаленими базами даних.
Gopher - сервіс з користування текстовою інформаційною системою
-історичною попередницею послуги WWW.
Internet Relay Chat - чат, система організації «живих» розмов багатьох
користувачів у режимі реального часу.
Електронна пошта
Можливості електронної пошти
Розвиток технічних засобів передачі повідомлень не міг
обминути таку галузь, як пошта, внаслідок чого заявився принципово новий вид
комунікації, названий електронною поштою.
Електронна пошта (або Е-таіІ) - спосіб відправлення й одержання повідомлень за допомогою комп'ютерної
мережі.
Для отримання користувачем
скриньки, існує два способи:
1) більшість провайдерів при
підключенні користувача до Інтернет надають йому поштову скриньку на своєму
сервері;
2) в Інтернеті існує величезна кількість безкоштовних поштових
серверів, на яких можна створити потрібну кількість скриньок.
Перший варіант зручний швидкістю
отримання пошти, оскільки комп'ютер користувача безпосередньо з'єднаний з
комп'ютером провайдера. Другий варіант зручний для доступу до скриньки з різних
комп'ютерів: перебуваючи в іншому місті чи, навіть, країні, ви можете зайти на
сайт цього поштового сервера, переглянути пошту та відправити відповіді, що не
завжди вдається зробити зі скринькою на сервері провайдера.
Адресу електронної поштової скриньки
треба записувати лише англійськими літерами без пропусків.
Усі електронні адреси можна поділити на:
· провайдерські — ті, що надають вам постачальники послуг Інтернету
(їх створюють зазвичай під час під'єднання до Всесвітньої мережі);
·
корпоративні — поштові скриньки створюють на сервері за місцем
роботи (зазвичай такі поштові скриньки використовують для службового
листування);
·
комерційні — поштові скриньки розміщують на платному поштовому
сервері;
·
серверобезоплатні
— електронні поштові скриньки реєструють на
сервері безоплатної поштової служби.
Зазначивши електронну адресу одержувача та
під'єднавшись до Інтернету, можна відправляти електронне повідомлення на поштовий
сервер. Саме це завдання й виконує встановлений і
налаштований на вашому комп'ютері поштовий клієнт, використовуючи для цього
протокол SMTP
(SimpleMailTransferProtocol— найпростіший протокол передавання
повідомлень). Цей протокол не вимагає ідентифікувати особу відправника
електронного листа, так само як не намагаються з'ясувати, хто саме вкинув
звичайний паперовий лист у поштову скриньку при його відправленні.
Далі ваше повідомлення під
керуванням протоколу SMTPрухається
ланцюжком поштових серверів до сервера, де розміщено електронну поштову
скриньку одержувача (щоб визначити його, аналізують другу частину електронної
адреси одержувача повідомлення). Коли адресат під'єднується до свого поштового
сервера, він може прийняти збережене для нього електронне повідомлення, проте
для цього потрібно пройти процедуру ідентифікації особи. Це повністю зрозуміло,
адже коли ви приходите у відділення зв'язку, щоб отримати рекомендований лист чи посилку, вам їх не
віддадуть, поки ви не пред'явите документ, який засвідчує, що надходження
призначене саме вам.
Аналогічно цей процес отримання
електронної кореспонденції побудовано в електронній пошті — коли одержувач
електронного повідомлення звертається до свого поштового сервера, за допомогою
протоколу POP 3 (PostOfficeProtocol 3 — протокол поштового відділення, версія
3) перевіряється ім'я поштової скриньки одержувача (login) та пароль (password), що підтверджує права людини на використання
саме цього імені електронної скриньки. Лише потім електронний лист, що
зберігався на поштовому сервері, буде перенапрямлений на комп'ютер одержувача.
Отже, роботою електронної пошти
керують два прикладні протоколи (вони надбудовані над базовими протоколами
Інтернету TCP/IP):
•
SMTP,
призначений для відправлення
електронного листа на поштовий сервер відправника та його подальшого руху між
поштовими серверами;
•
POP3,
що керує процесом отримування
електронної пошти.
Усім відома схема роботи звичайної пошти: відправник
кидає листа до поштової скриньки, автомобіль доставляє його до поштового
відділення разом з іншими листами при вибірці скриньок. З відділення відправника
лист направляється транспортом до поштового відділення адресата, потім
листоноша вкладає лист до індивідуальної поштової скриньки адресата і звідти
той дістає кореспонденцію. Майже так само працює й електронна пошта. Аналогом
листа у цьому разі є електронне повідомлення, аналогами поштових відділень -
поштові сервери, а транспорту - комп'ютерна мережа.
Кожний абонент, підключений до поштового серверу, має
свою електронну адресу або, образно кажучи, поштову скриньку. Доступ до цієї
скриньки захищений паролем абонента. Завдяки електронній адресі можна ідентифікувати
будь-якого абонента у мережі (всі адреси повинні бути оригінальними). Абонент і
сервер для обміну повідомленнями використовують кабель (якщо абонент
підключений до ЛОМ із поштовим сервером) або звичайну телефонну лінію (у разі
віддаленого з'єднання).
Носієм електронних повідомлень між поштовими серверами
може бути мережа будь-якого масштабу. Повідомлення перед переходом з одного
серверу на інший може проходити ряд проміжних серверів. Поштові сервери обмінюються
повідомленнями в автоматичному режимі, причому маршрут руху повідомлень у
мережі вибирається маршрутизаторами.
Коли повідомлення надходить на сервер призначення,
адресат при черговому з'єднанні із сервером одержує повідомлення про
надходження пошти. тобто йому не потрібно постійно залишати включеним свій
комп'ютер. Зробити це й підключитися до мережі він зможе у будь-який момент,
коли побажає отримати або відправити повідомлення. Такий режим роботи, як
відомо, називається оn-linе.
Електронна пошта з'явилася для обміну текстовими
повідомленнями через мережі великої довжини. Нині засоби електронної пошти
дозволяють передавати і приймати будь-які файли - виконувані, графічні,
звукові, відео. Послуги Е-mail стали реальною альтернативою звичайному листуванню. Відбулося це завдяки
високій швидкості й надійності передавання повідомлень. За лічені хвилини
повідомлення електронної пошти потрапляє до адресата, який може бути у тому
самому місті або за океаном.
Швидкість передачі повідомлень обмежується в основному
пропускною здатністю ліній зв'язку між комп'ютерами. Якщо комп'ютер
підключається до мережі через модем і телефонну лінію, то найістотнішим
чинником обмеження швидкості обміну буде якість вітчизняної телефонної лінії.
Швидкість обміну може бути від 57 600 біт/с (для великих міст і сучасних АТС)
до 2400 біт/с (для застарілих ліній зв'язку).
Протоколи електронної пошти
Для надсилання й одержання електронних повідомлень по мережі Internet використовуються певні
протоколи.
- SМТР - простий протокол передачі пошти, призначений для відправлення повідомлень. Відправлені користувачем повідомлення надходять на SМТР-сервер провайдера, який обробляє вихідну пошту.
- РОРЗ - протокол поштової служби, призначений для вхідних повідомлень. Згідно з цим протоколом поштові сервери одержують і зберігають електронні повідомлення у поштових скриньках.
- IMAР - протокол Інтернет доступу до повідомлень служить для обробки вхідних повідомлень, що мають текстовий і НТМL-формат. Підтримка НТМL розширює можливості електронної пошти, забезпечуючи обробку мультимедійної інформації.
Провайдер послуг Інтернету для роботи з електронною
поштою має, як правило, два сервери - SМТР і РОР. Сервер SМТР відповідає за відправлення повідомлень, а сервер РОР - за їх прийняття.
Робочі
папки електронної пошти
Усі повідомлення, з якими працює користувач, зберігаються
в кількох папках, їх ви бачите в списку Папки.
- Входящие - до цієї папки потрапляють усі повідомлення, що надходять. Список повідомлень розташований у правій частині вікна. У цьому списку звичайно відображаються поля От, Тема, Получено, а також поля окремих позначок (важливість повідомлення, вкладені файли). Повідомлення зберігаються в папці Входящие, поки користувач їх не видалить або не перемістить до іншої папки.
- Исходящие - папка для тимчасового збереження повідомлень, які користувач відправив, але ще не переслав на поштовий сервер. Повідомлення з цієї папки можуть відсилатися автоматично або командою Отправить (Получить). Це виконується при черговому підключенні до мережі.
- Отправленные - це папка, що містить копії відправлених повідомлень. Її зручність полягає у тому, що користувач може уточнити дату відправлення листа, згадати його зміст, а також у разі потреби відправити лист повторно.
- Удаленные - до цієї папки автоматично переміщуються об'єкти, видалені з інших папок. Ці об'єкти можуть бути відновлені із папки Удаленные на попереднє місце. Щоб зовсім видалити об'єкт, його потрібно видалити з даної папки.
- Черновики - папка, яка вміщує всі незакінчені і невідправлені повідомлення. Користувач може відкрити повідомлення у цій папці, доопрацювати його і потім відправити.
Адреса електронної пошти, ім'я поштового серверу
Повідомлення електронної пошти знаходить свого адресата
за допомогою поштової адреси.
Ця адреса складається з двох частин, розділених значком @. Ліва частина
адреси - це локальне ім'я користувача (ім'я поштової скриньки), а права частина
- ім'я домену. Значок @, просто кажучи "собака", означає прийменник аt («у», «при»). Наприклад, адресу
marina@krok.nеt.uа
можна прочитати буквально: скринька marina у домені krok.net.ua.
Можливості програм електронної пошти
Щоб користувач міг надсилати й одержувати електронні
повідомлення, на його комп'ютері слід встановити ПЗ клієнта електронної пошти.
Існують різні поштові програми, які мають різні можливості й призначені для
роботи в різних ОС. Широко застосовуються поштові програми Microsoft Exchange, Outlook Express, Microsoft Outlook, Internet Mail, Eudora, Exchange Mail тощо. Часто ці програми включаються до складу ОС.
Наведемо основні можливості користувача в програмі Outlook Express фірми Microsoft.
- Облік і читання листів. Програма дозволяє водночас переглядати список повідомлень і читати окремі повідомлення.
- Ведення адресної книги, яка використовується для пошуку і збереження електронних адрес. При відправленні відповіді на будь-яке повідомлення автоматично створюється новий запис в адресній книзі.
- Раціональний перегляд повідомлень. Переглянути окреме повідомлення й усі відповіді на нього можна, не читаючи всього списку повідомлень.
- Робота з групою новин. Outlook Express дозволяє у режимі on-line брати участь у телеконференціях Usenet для обговорення певних тем.
- Робота з Web-сторінками. Програма Outlook Express автоматично виділяє посилання на Web-вузли, які є у повідомленнях. Клацання миші по посиланню приводить до запуску броузера Internet Explorer і завантаження Web-документа.
- Економія часу, проведеного в мережі. В автономному режимі, який передбачений в Outlook Express, можна створювати повідомлення без підключення до мережі. Читати повідомлення і групи новин можна після їх завантаження і відключення від мережі.
Система World Wide Web
World
Wide Web і гіпертексти
Ми розглянемо систему World Wide Web, або
скорочено WWW чи Web (усі терміни рівнозначні). У перекладі з англійської World
Wide
Web буквально означає «павутиння, що поширюється по всьому
світу». Система була створена у 1989
році вченими організації Cern (Європейський центр ядерних досліджень) у Женеві. World
Wide
Web спочатку була призначена для використання різними
групами спеціалістів, які за допомогою її могли отримати доступ до заздалегідь
підготовленої інформації.
Протягом наступних років система WWW стрімко
розвивалася, ставши найпопулярнішою службою в Інтернеті. Нині WWW задовольняє інформаційні потреби найширших верств
населення, включаючи сотні тисяч вузлів Web. На
кожному вузлі можуть розміщатися тисячі й сотні тисяч документів, їхня загальна
кількість у WWW зростає з кожною секундою, тому що їх створює величезна
армія спеціалістів і аматорів у різних куточках земної кулі. Що ж таке World Wide Web?
World Wide Web - це
глобальна система поширення гіпертекстової Інформації, яка використовує для
транспортування канали Інтернет
Термін гіпертекст було
введено задовго до появи Інтернету. Аналогом гіпертексту може бути звичайна
енциклопедія. Її том складається з невеликих статей на певні теми, а у кожній з
них можуть міститися посилання на інші статті. Якщо вас зацікавила стаття,
вказана у посиланні, ви можете згідно з ним звернутися до потрібного тому.
Гіпертексти, на відміну від
друкованої енциклопедії-книги, є електронними документами. З ними можна
працювати лише на комп'ютері, бо в друкованому вигляді їх не існує. Прикладом
гіпертекстової системи є довідкова система ОС
Гіпертекст - це спосіб організації тексту, графіки й інших даних,
у якому елементи даних пов'язані між собою. Пов'язані можуть бути як елементи
одного документа, так і різних документів, Гіпертекстова структура є основою World Wide Web.
Зв’язки в гіпертекстовій
структурі здійснюються за допомогою посилань. Керуючись ними, користувач може з
одного документа викликати інший, з нього - наступний і т.д.
Основними перевагами гіпертекстів
є, насамперед, можливість розмістити на невеликій площі (приблизно на кількох
екранах) велику кількість інформації і, по-друге, зрозумілий спосіб пошуку
інформації за допомогою посилань.
Гіпертекстові документи у World
Wide
Web розмішаються на Web-серверах.
Web-сервери обробляють запити клієнтів та повертають їм копії потрібних документів.
Web-сторінки,
браузери
Гіпертекстові документи у WWW подаються у вигляді Web-сторінок
(або, інакше кажучи, Web-документів). Web-сторінка
звичайно містить різноманітну інформацію: текст, графіку, звуки і навіть відео.
На ній є виділені слова або графічні зображення, які підсвічуються певним
світлом і на яких покажчик миші звичайно перетворюється на зображення руки з
піднятим вказівним пальцем - це і є посилання. Будь-яке посилання - це вхід до
іншого документа: клацання мишею по посиланню відкриває той, на який воно
вказує.
Звичайні текстові документи, як
відомо, готуються у текстових форматах (розширення txt, dос тощо). Web-документ також має свій формат (розширення htm або html), який визначається мовою розмітки НТМL. Докладніше про НТМL ви
дізнаєтесь пізніше.
Якщо існує World Wide Web, то
мають існувати і програми перегляду її ресурсів.
Програми, які відображають документи Web на екрані, називаються броузерами (або браузерами).
Броузери дають змогу мандрувати по WWW
"онлайновому"режимі.
Слово «броузер» походить від
англійського browse - «читати безладно». Можливо, цей термін відображає
характер роботи середнього користувача з Web-сторінками
у WWW.
Існує багато броузерів: деякі з
них можуть працювати лише з текстами, інші - відображають графіку, але мають
обмежені засоби навігації тощо. Та безумовним лідером у цій галузі є програми Netscape Navigator
(створена в 1992 році) і Microsoft Internet Explorer (створена на рік пізніше).
Internet-браузери
Для роботи в Internet призначені спеціальні
програми, що називаються браузерами. Сучасні браузери - це досить складний
програмний комплекс, що включає до десятка окремих додатків і забезпечує
серфінг (мандрівки) по Internet,
перекачку інформації, відправку поштових повідомлень та інше. Існує велика
кількість (більше десяти) програм-браузерів.
Протокол
НТТР
Отже, Інтернет має різноманітні
інформаційні ресурси. Запит клієнта до того чи іншого ресурсу формується
відповідно до певного протоколу, причому для кожного ресурсу Iнтернету iснує свій. Так, для роботи у World Wide Web необхідний протокол НТТР (НурегТехіt Transport Protocol -
протокол передавання гіпер-тексту).
Для доступу до файлових ресурсів
застосовується протокол FТР тощо.
Взаємодія клієнта з Web-сервером відбувається за протоколом НТТР, що визначає
мову, якою програма клієнта "розмовляє" з сервером, а також формат
відповідей сервера клієнтові. Приклад роботи протоколу НТТР користувач бачить
щоразу, клацаючи мишею по будь-якому посиланню - пошук i завантаження
потрібного документа відбуваються за допомогою протоколу НТТР.
Не слід плутати НТТР з
транспортним базовим протоколом ТСР/ІР. Протокол НТТР - це найпростіший
протокол рівня додатків, який, на відміну від ТСР/ІР, не пов'язаний з
технологією пересилання пакетів даних.
Пошук інформації в
Internet
У мережі Internet зберігаються мільйони Web-сторінок з різноманітною інформацією. При звичайному пошуку можна
одержати список із кількома тисячами Web-сторінок, які містять текст,
вказаний для пошуку. Тому, чим детальніше описати об'єкт пошуку, тим
конкретнішим буде результат.
Пошук інформації проводиться за допомогою
серверів пошуку, які дозволяють орієнтуватися у морі інформації, що є в Internet. Пошук потрібної інформації здійснюється за
допомогою форми, у яку вводяться критерії, у відповідності з якими буде
проведено пошук. Результатом пошуку буде перелік Web-сторінок, які відповідають цим критеріям.
При введенні критеріїв пошуку
треба пам'ятати про такі вимоги:
Уникати прийменників,
займенників, сполучників таких, як в, з, на, який, якщо, при, що. Все
одно ці члени речення ігноруються сервером пошуку;
- Запитувана інформація повинна бути якомога конкретнішою. Наприклад, сиром пироги краще, ніж просто пироги;
- Два і більше слова сервер пошуку розуміє із сполучником И(І) між ними. Для попереднього прикладу сервер буде шукати сторінки, де є слова сир і пироги;
- Щоб відшукати саме словосполучення, треба відповідні слова брати у лапки. Для попереднього прикладу «сиром пироги»;
- При необхідності можна користуватися сполучником ИЛИ (АБО). Можна, наприклад, шукати сир або пироги;
- Можна користуватися словом НЕ, щоб уточнити пошук. Наприклад, сир НЕ пироги, гарантує пошук всіх видів сиру, крім того, що використовується в пирогах;
- Можна користуватися маскою для пошуку. Наприклад, за маскою КАР* буде проведено пошук для слів КАРТОПЛЯ, КАРЕТА, КАРТУЗ, КАРТА, КАРАПУЗ тощо.
Сервери пошуку
Щоб знайти Web-сторінку з
потрібною інформацією, звертаються до серверів пошуку. Вони здійснюють пошук Web-сторінок за
певними ключовими словами. Такі сервери регулярно перевіряють світову систему WWW,
нагромаджуючи дані про нові сторінки, які з'являються у системі.
Результат пошуку надається у
вигляді списку посилань на Web-документи, які містять «ключові
слова» із запиту.
Немає коментарів:
Дописати коментар